Я придумала щось чергове і божевільне, мене, певно попустить через трошки, але зараз я сміюся і радію) 
Я хочу працювати у школі і на радіо. Одночасно, розумієте? Хочу вчити дітей і розповідати про рок. Я хочу вдень ходити коридорами, повними галасливих бешкетників, а ввечері ставити Бітлів. І зараз мені здається, що саме за таких умов я не втрачу ( Read more... )

Ти боїшся мене? Більше, ніж дивно.
Відпустила. Віддала.
І це теж більше, ніж дивно.

 Хм. Так дивно... Навесні мріяти про осінь.
Моє щастя помаранчеве. Моє щастя на жовтому листі удвох в одному пледі з чашками запашної гарячої кави в руках.
Ніхто не зрозуміє.
Помаранчеве небо...
Світло.

Останнім чамос стало нецікаво читати свою френ-стрічку. Але є людина, чиї пости я ніколи не лишаю без уваги.

Олександра Стасова (o_stasov) я ніколи не бачила у реальному світі. Він значно старший за мене, він народився за 800 км від мого міста, він має цілу купу такого досвіду, про який я ще навіть не здогадуюся. Я чула його кілька разів на Джемі, ( Read more... )

Сьогодні гарний вечір.
Просто гарний вечір - бо весело, бо футбол, бо перемога, бо квитки до Луцька в кишені, бо просто, бо немає пар, бо є друзі, бо є весна, яку нарешті починаю відчувати, бо...
Бо сьогодні просто гарний вечір.

Маю в голові двох чоловіків. Жоден з них не мій, та і я не належу жодному.
і деколи в голову стукає думка про те, що, може, все не так. Останнім часом стукає все наполегливіше й наполегливіше.
Я дуже-дуже хочу весни.
І мені чомусь дуже раптово стало дуже сумно. Хочеться вселенської ніжності.
Завтра Академія, і перша пара, і дуже не хочеться.
Дожити б ( Read more... )

  в мене лишилося півтори години на те, аби посидіти з баткьами, ще раз поцілувати брата, поїсти, переодягнутися і те де і те пе. Вже за дві години в мене поїзд.
Я чекала на ці Карпати. Я так туди хотіла! І навіть майже не розчарувалася, коли взнала, що увесь наступний тиждень у Славському дощ і плюсова температура. Все буде добре! Я точно-точно це ( Read more... )

 Ну от) сьогодні третій день, як збиратимемося всі разом у Олі й питимемо чай. З тортом) і слухатимемо музику, й говоритимемо, й реготатимемо, і буде весело й ненапряжно.
Всьо харашо, таваріщі. Всьо Ха-Ра-Шо :)

 Ну от, завтра Семків і сесія іс овер.
І все добре, от тільки моя голова вже не надто сприймає всі ті розумні буквочки. Набридло. Втомилася.
Чекаю на Орину, сподіваюся, вона принесе-таки текіли, бо щось життя поки що лайно :)))
Дурням завтра вкотре пощастить. Я впевнена. 
Тихенько репетирую щось на зразок: "Драстє, пане Ростиславе, а поставте мені 61 і ( Read more... )

 "Це так по-жіночому", - сказала мені кілька тижнів тому Катя, - "це так по-жіночому - мучати себе й вигадувати собі ілюзорне щастя. Хіба ні? Боятися крила розправити, бо ж не зрозуміє, кине, піде, а тоді що? Тоді, здається, і світ обвалиться до всіх чортів. Ну, окей, не обвалиться, але буде дуже боляче. Але й так боляче - то яка різниця? Це так по ( Read more... )